«Київ – серце України!» Володимира Губи в контексті оновлення камерно-вокального репертуару

Анотація

Творчість представників «Київського авангарду» посідає в історії українського музичного мистецтва надзвичайно важливе місце, зокрема, це твердження стосується й творчого доробку В. Губи. Композитор працював у сфері симфонічної, хорової, камерно-інструментальної, камерно-вокальної музики. Однак і до сьогодні твори митця належним чином не висвітлені в музикознавчій літературі. Камерно-вокальна музика композитора не є винятком, що зумовлює наукову новизну статті. Мета цієї розвідки – виявити особливості, що надають розглядвним творам естетичної цінності й визначають їхню актуальність для сучасного виконавського репертуару. Методами дослідження, що дають змогу досягнути означеної мети, є музикознавчий, порівняльний, образно-семантичний види аналізу. У висновках йдеться про виявлені художні особливості макроциклу, які надають йому значної актуальності та спонукають якнайчастіше включати його до камерно-вокального репертуару. Так, макроцикл В. Губи містить твори, в яких змістовно й детально розкриваються різноманітні, зокрема й «вічні», теми. Жанрова розмаїтість циклу дає вокалістові можливість продемонструвати кілька виконавських амплуа. Хоча складність тематичного матеріалу й висуває до співака досить високі технічні вимоги, але інтонаційне багатство, виразність та гнучкість мелодики циклу дозволяють створювати яскраві й художньо переконливі музичні образи та спонукають до вдосконалення виконавського апарату. Гармонія, яка органічно поєднує елементи різних звуковисотних систем, і розмаїта фортепіанна фактура доповнюють та збагачують зміст мелодичної лінії, вирізняючись оригінальністю структури. Отже, композитор застосовує широкий арсенал виразних засобів, які є невід’ємною частиною творчого методу в музичному мистецтві XX–XXI століть.