Харківський національний академічний театр опери та балету: історія в дзеркалі тенорового мистецтва
Ключові слова:
оперне, мистецтво, тенорове, виконавство, ХНАТОБтембр, театральні
Анотація
Актуальність теми зумовлена пошуком відповідності історико-теоретичних джерел щодо природи співацького голосу та сучасної виконавської практики: в музикознавстві домінуючою є стратегія композитора як творцядеміурга, тоді як виконавці апріорі є спів-творцями оперної музики. Естетика тенорового співу в європейській традиції та її репрезентація в сучасному музичному театрі – це унікальна палітра образного світу героїв-чоловіків, тембр голосу яких є «інструментом» підсилення семантики ліричного універсуму музики у цілому. Герой-тенор є центральною постаттю кращих оперних сюжетів (Отелло, Манріко, Герцог, Каварадоссі, Андрій, Петро, Левко), які досі складають класичний репертуар тенора. Мета статті – досвід складання «антології» видатних тенорів як частки «культурно-стильового ландшафту» українського мистецтва на прикладі діяльності Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. Лисенка (ХНАТОБ). Задіяно історико-біографічний, системно-функціональний, жанрово-стильовий, інтерпретативний методи досліджень, що дозволило представити антологію видатних тенорів ХНАТОБу, яка охоплює чотири генерації співаків. У висновках зазначено стратегію тенорового виконавства, якою постає європейський оперний стиль, що тяжіє до лірико-драматичного роду. Тенорове мистецтво забезпечує харизматичний, маскулінний, кантиленно-«закоханий» стиль і образ оперного героя через високий градус емоційності, загострений індивідуалізм, психологічні «модуляції» від ліричних до драматичних станів.
Опубліковано
2024-08-24

