Тенденції розвитку зарубіжного інструментального концерту кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття

Анотація

У статті розглядаються зразки зарубіжного інструментального концерту за період 1995–2024 років, зокрема твори К. Акіхо, Ф. Ґласса, А. Дормана, М. Маццолі, Тан Дуна, Ю. Тіенсуу, С. Хаапамякі, Д. Фудзікури, И. Чін та інших митців, з метою виявлення загальних тенденцій розвитку жанру наприкінці ХХ – в першій чверті ХХІ століття. Подібні спроби досі не здійснювалися, що й зумовлює новизну результатів дослідження. Аналіз низки сучасних зарубіжних зразків концертного жанру показав, що у сфері інструментального концерту продовжують свій розвиток тенденції, заявлені у ХХ столітті, зокрема змішування стилістичних елементів, взаємодія з далекими жанровими моделями, послаблення принципу сонатності і ролі сонатної форми або її витіснення іншими структурами. Водночас спостерігається ряд новітніх явищ, які зародилися у ХХ столітті, однак переважно не розповсюджувалися на жанр інструментального концерту, зокрема: розширення кола інструментів, які можуть виконувати функцію сольних (звернення до нових етнічних різновидів, залучення видових інструментів або декількох представників групи в рамках одного твору, винахідництво, структурна чвертьтонова модифікація традиційних моделей); урізноманітнення темброво-виражальної і віртуозної палітри соліста за рахунок арсеналу розширених виконавських технік, а також новий тип віртуозності соліста.