Імітаційна техніка як формотворчий засіб мадригального стилю в мотеті «Quae est ista» Джованні Палестрини

Музика світу: ретроспекції та сучасність

Ключові слова: Дж. Палестрина, звукозображальність, імітаційна техніка, мотет, мадригалізми, мадригальний стиль

Анотація

У сучасному українському музикознавстві зростає дослідницька зацікавленість вивченням засобів виразності в поліфонічній музиці XVI–XVII століть, які утворились та розвивались у жанрі мадригалу. Мадригальний стиль з його специфічними технічними прийомами та елементами звукопису, спрямованими на ілюстрацію змісту вербального тексту – мадригалізмами – найчастіше розглядається на прикладі Четвертої книги мотетів Дж. Палестрини. У цьому контексті 23-й мотет «Quаe est ista» із цієї книги можна вважати зразком, де звукозображальність наскрізь пронизує всю композицію. Мета статті – визначити формотворчу роль імітаційної техніки та мадригалізмів як провідних змістових і стилістичних чинників у мотеті «Quae est ista» – творі Дж. Палестрини, який досі залишався поза фокусом уваги дослідників, що зумовлює наукову новизну представленої розвідки. Вперше звернено увагу на визначальну роль мадригалізмів як поєднання прийомів звукопису та імітаційної поліфонії у формотворенні мотету Дж. Палестрини. Це розширює сучасні методологічні підходи до вивчення мадригального стилю у контексті ренесансної поліфонії. Підсумовано, що в мотеті «Quae est ista» Дж. Палестрина застосовує мадригалізми (прийоми імітаційної техніки, тембровофактурні засоби, різні типи мелодичного руху, зокрема риторичні фігури, які спрямовані на звукозображальність) не лише з метою ілюстрації окремих текстових фрагментів, а й для структурування кожного з розділів твору та тричастинної форми мотету в цілому, де в кожній із частин за їхньою допомогою розкривається свій круг образів.
Опубліковано
2025-04-30