Медитативні композиції в сучасній українській музиці: підґрунтя, контекст і втілення

Музичний простір України

Анотація

Осягнення численних викликів міжкультурної взаємодії, позначеної ідеями глобального порозуміння і толерантності, активного впровадження важливого, але незвичного духовного досвіду у мистецтво різних країн – одне із основних завдань сучасної музикології. Медитативні музичні концепції, що спираються на різноманітні національні джерела, відповідні часопросторові уявлення, зокрема щодо плину часу, специфічну інтонаційність, пропонують не стільки оригінальний за змістом образ географічно далекого світу, скільки створюють особливе відчуття незвичної реальності. Мета статті – висвітлити явища творчого і наукового контекстів, що вплинули на появу медитативних концепцій у сучасній українській музиці. У розвідці застосовані історико-типологічний та жанрово-стильовий методи дослідження. Встановлено специфіку медитативності як стильового чинника творчості українських композиторів останньої третини ХХ – ХХІ століть. Систематизація за хронологією цікавих експериментальних творів засвідчила, що медитація розуміється авторами і як окремий жанр, семантика якого зумовлена назвою (роздум, думка, духовний стан), і як складова синтетичного жанру (циклу), і як концепт стилю. Виконавські склади творів демонструють відсутність будь-яких обмежень при вибудові звукового універсуму інтонаційно-тембрових, колористичних чи сонорних композицій із жанровим ім’ям «медитація», а їхній концептуальний шар указує на вплив постмодерної культурно-мистецької парадигми. Жанрово-стильові втілення авторських концепцій медитативності зацікавлюють поєднанням усталених та оригінальних ознак, активністю позамузичних впливів і контекстом міжкультурної взаємодії.