Типологізація жіночого сопрано в європейському оперному мистецтві XVII–XIX століть: від універсалізму до спеціалізації

Історія та сучасність у світовому музичному мистецтві

Анотація

Розглядається еволюція високого жіночого голосу в європейській опері XVII–XIX століть, що в ретроспективі постає як рух від виконавського універсалізму до спеціалізованої вокальної стратифікації. Особливу увагу приділено практиці bel canto, що передбачала функціональну мобільність амплуа сопрано. Приклади творчості І. Колбран, Дж. Пасти, Г. Зонтаґ, М. Малібран вказують на універсалізм як естетичну парадигму оперної доби, що увиразнила явище взаємозамінності тембрових і емоційних модусів сопрано: від колоратурного до лірико-драматичного. Інноваційність дослідження полягає у міждисциплінарному перегляді усталеної в європейській оперній традиції XVII–XIX століть типології сопрано у світлі нової виконавської практики ХХ століття. Визначено роль Fach-системи в практиці другої половини XIX століття як регулятора співвідношення типу голосу та функції вокально-сценічного образу в драматургії опери. Приклади творчості видатних сопрано ХХ століття – С. Крушельницької та М. Каллас – уможливили висновок про необхідність переосмислення типології голосу як динамічного явища, що має стратегічне значення для виконавської оперології та вокальної педагогіки сьогодення.