«Нове життя» маловідомих фортепіанних сонат Фелікса Мендельсона-Бартольді

Історія світової музичної культури

Анотація

Пропонується перший досвід музикознавчого та інтерпретаційного аналізу невідомих українському мистецькому загалу ранніх творів німецького композитора-романтика в аспекті їх актуалізації у сучасному виконавстві. Мета статті – на ґрунті системного аналізу фортепіанних сонат Ф. Мендельсона, написаних композитором у 1820 році, на початку його творчого шляху, визначити концептуальні відмінності їх інтерпретацій у наявних на сьогодні виконаннях Р. Просседи та А.-М. Марковіної. Практичні результати і новизна дослідження полягають у введенні до українського наукового обігу маловідомих творів Ф. Мендельсона, що довгий час залишалися неопублікованими, та визначенні концептуальних стильових засад їх виконання. Підсумовано, що у своїх ранніх фортепіанних сонатах композитор гармонійно поєднав традиції жанру та новаторство його прочитання, структурне класицистичне мислення та романтичну інтонаційну образність. Інтонаційно-драматургічний аналіз творів свідчить про поступовий розвиток стилю Ф. Мендельсона від наслідування барокових зразків і традицій віденських класиків до новаторських пошуків доби Романтизму. Розгляд інтерпретацій фортепіанних сонат Ф. Мендельсона виявляє в них діалектичну взаємодію образів «homo rationalis» і «homo emotionalis» як відображення аполлонічного та діонісійського життєтворчих начал. Версії виконання сонат А.-М. Марковіною та Р. Просседою розкривають обидва згадані аспекти та забезпечують «нове життя» цих творів, сприяючи їх популяризації у сучасному репертуарі піаністів.