Стратегія історично орієнтованого оркестрування співогри «Підгіряни» М. Вербицького

Анотація

Відсутність оригіналів партитур стає перешкодою до осмислення творчої спадщини українських композиторів. Вирішенням цієї проблеми є створення сучасних редакцій, які б ураховували стильову специфіку епохи першоджерел. Ключем до коректного відтворення оркестрових та музичнодраматичних композицій може стати стратегія історично орієнтованого оркестрування. Визначення алгоритму дій, які уможливлюють реалізацію цієї стратегії, на прикладі оркестрування співогри М. Вербицького «Підгіряни» автором цієї статті є метою цього дослідження. Його наукова новизна полягає у формулюванні поняття «історично орієнтоване оркестрування» і характеристиці його ключових положень, визначених у процесі роботи над «Підгірянами». Застосовані в дослідженні історичний, історико-теоретичний і технологічний підходи спрямовані на визначення контексту появи співогри «Підгіряни» і хронології її постановок, розгляд функціонування понять «автентичне виконавство», «історично інформоване виконавство», «історично орієнтоване виконавство», конкретних прийомів оркестрування. У висновках зазначено, що стратегію історично орієнтованого оркестрування у співогрі «Підгіряни» М. Вербицького втілено через використання відповідного до епохи і стилю композитора інструментального складу, функціональний розподіл оркестрових груп, чітку взаємодією вокальних голосів з оркестром, використання базових виконавських технік та характерних інструментальних прийомів.