«Sieben Magnificat-Antiphonen» Арво Пярта: переосмислення традиції

Анотація

В українському музичному середовищі – виконавському і науковому – твори Арво Пярта викликають зацікавленість, хоча присутність їх в репертуарі наших музикантів та висвітлення їх в роботах музикознавців є недостатніми. Мета статті – на основі аналізу хорового циклу Арво Пярта «Sieben Magnificat-Antiphonen» та порівняння його частин з відповідними григоріанськими піснеспівами простежити, як композиторська трактовка цих текстів узгоджується із традицією західного християнського обряду. Пропонований вокально-хоровий цикл уперше розглядається в українському музикознавстві, що зумовлює наукову новизну дослідження. Використано загальнонаукові (порівняльний, індуктивний) та специфічно музикознавчі методи аналізу системи музичних засобів у зв’язку із канонічним текстом. Результати аналізу словесного тексту семи антифонів, а також його музичного втілення в григоріанських піснеспівах та у хоровому циклі Арво Пярта дають підстави для висновку, що композитор переосмислює традицію, залишаючись вірним «не букві, але духові» давніх текстів. Не звертаючись до цитування григоріанської мелодики, Арво Пярт створив оригінальний хоровий цикл, у якому ключові конструктивні і змістовні ідеї текстів втілюються свіжо й переконливо.