Трансформація народної традиції в опереті «Чорноморці» М. Лисенка та М. Старицького як експериментальний зразок української музичної драматургії: жанрово-інтонаційний аналіз

Українська музична культура

Анотація

Постановка проблеми. З погляду музичної драматургії в опереті «Чорноморці» композитору М. Лисенку та драматургу М. Старицькому за умов заборони концептуальних національних жанрів удалося втілити ментальні архетипи та філософські ідеали українців. Основним ідейним імперативом у творі постає уславлення часу козаччини як морального ідеалу, відповідного поглядам великого українського Пророка – Т. Шевченка. Головна ідея оперети передається певними засобами музичної драматургії. Її основою є психологічна характерність тематизму й семантичний полілог із фольклорними образами, а також смислова поліфонія й тонально-гармонічна та жанрова символіка. Це зумовлює необхідність детального аналізу твору не лише як мистецького явища свого часу, а й як концептуального коду національного самоусвідомлення. Метою статті є дослідження оперети «Чорноморці» Миколи Лисенка та Михайла Старицького як зразка нової української музичної драматургії, що через символіку, міфологізацію, сакралізовані образи й пісенну традицію реалізує ідеї національної ідентичності в умовах культурного тиску та жанрових обмежень. Методологія дослідження. До вивчення обраної теми застосовано комплексний підхід, що базується на загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення), спеціально-історичних (історико-біографічний та проблемно-хронологічний), музикознавчих та логічниих методах систематизації матеріалу. Разом із цим, використано практичні (описові), а також міждисциплінарні та культурологічний підходи. Наукова новизна дослідження полягає в міждисциплінарному аналізі, глибокій семантичній інтерпретації музики, драматургії та наративу, які виводять твір із площини побутового жанру у сферу національного художнього міфу. Уперше увагу акцентовано на міфологізації художнього хронотопу, де уявна земля Чорноморія функціонує як символ українського світогляду з опорою на архетипи козацької доблесті, любові та славі. Оперету «Чорноморці» М. Лисенка та М. Старицького уперше проаналізовано в контексті періоду становлення української музичної драматургії. Результати дослідження. Розкрито змістово-смислову структуру музичної драматургії. Музика оперети виконує не лише супровідну функцію, а є ключовим носієм сакрального змісту (через символіку тональностей, інтервалів), психологічного стану героїв (через інтонації, гармонії, ритми) та національної ідентичності (через використання народних жанрів – дум, маршів, весільних пісень). Узагальнено типові образи персонажів як носіїв архетипів. Дійові особи символізують певні риси: Іван виступає як уособлення козацької честі й звитяги; Маруся – вірності й духовної сили; Цвіркунка – народної мудрості й гумору; Кабиця і Кулина – «знеславлених» душ, які проходять шлях очищення й повернення до громади. Висновки. Микола Лисенко та Михайло Старицький своїм твором довели, що оперета може бути не просто комедійною виставою, а й ідеологічно насиченим мистецьким маніфестом, спрямованим на збереження та демонстрацію української духовності засобами музичного театру. За допомогою жанру оперети було здійснено спробу створення сучасної української музичної драми відповідно до народних традицій і водночас у дусі модерного мислення.