Принципи композиторського втілення монограми BACH у поліфонічних творах Нестора Нижанківського та Валентина Бібіка: досвід компаративного аналізу

Український музичний часопростір

Анотація

Монограма в музиці, що набуває значення смислової емблеми, коду, шифру, постає як інтертекстуальне, діалогічне мистецьке явище. Адже присутність монограми в творі композитора стає містком між музичною традицією й сучасністю, досвідом творчого переосмислення спадщини минулого та / або складовою репрезентації автором власного внутрішнього світу. Музичні твори з використанням монограм є однією з маловивчених тем у сучасному музикознавстві. Найчастіше композитори звертаються до монограми ВАСН – Й. С. Бах, – яка звучить у музичних творах різноманітних жанрів і форм, передусім, у поліфонічних. Серед них – «Фуга на тему BACH» Н. Нижанківського і «Прелюдія, Фуга та Арія на тему BACH» В. Бібіка, які раніше не розглядались в аспекті композиторської роботи з монограмами. Мета дослідження полягає у виявленні специфіки трактування Н. Нижанківським і В. Бібіком монограми BACH як втілення унікального авторського підходу до інтерпретації музичної традиції. Композитори презентують різні школи, генерації і стильові формації в українській музиці, що зумовило необхідність компаративного аналізу названих опусів, розділених історичною відстанню більше ніж у 60 років, та дозволило виявити подібність, відмінність та універсальні риси підходу композиторів до трактування монограми ВАСН. Підсумовано, що обидва автори унаочнюють новаторські досягнення свого часу, демонструють високу майстерність полі-фонічного письма, темо- та формотворення, багатогранність творчих прийомів, а також невичерпний потенціал бахівської монограми, яка несе унікальний звуковий «ген» християнської символіки і стає «порталом» для творчого діалогу минулого і сучасності.