Сучасні інформаційні технології в музичній індустрії

Сучасний музичний простір: шляхи перетворень

Анотація

У статті розглядається коло питань, пов’язаних із діяльністю творців музики в умовах сьогодення, і впливи об’єктивних та суб’єктивних чинників, зумовлених докорінними змінами в технології звукозапису, з одного боку, та вимогами споживчого ринку – з іншого. Увага фокусується на проблемах, які існують зараз у професійній діяльності звукорежисерів, композиторів і музикантів, причетних до процесу створення музичних звукозаписів. Розглядаються причини виникнення і наслідки так званої «війни гучності», яка розпочалася всередині 1990-х, поділивши музичні звукозаписи на «старі» і «нові» зразки. Рівень сигналу у старіших записах музики має «прогалини», хвилі, піки та спади, і це відображає перепади настроїв, притаманні людині, які передані в музиці. Сучасні успішні в комерційному плані фонограми – це весь час майже рівна лінія сигналу на максимумі гучності, де кожен удар басового барабана лише штовхає цей рівень далі у червоний сектор. Результат – щось «пласке» й неживе, порівняно з чим «стара» музика, здається, «дихає» вільніше та постійно змінюється. Приголомшливо, що подібна практика обробки звука все ще триває, попри широкі можливості цифрових технологій щодо мінімізації викривлень звуку та зростання популярності стримінгових сервісів, таких як Spotify та інші, де нормалізація гучності ввімкнена за замовчуванням (хоча це й робить звучання не голоснішим, а лише гіршим, бо в «новій» музиці відсутній просторий звук). Сумно, що провідні лейбли – студії звукозапису – просувають подібний продукт і водночас пригнічують витвір мистецтва, роблячи його сірим і нецікавим.