Естетика камерності у творчості жінок-композиторок ХІХ століття (на прикладі вокальних жанрів)

Українська та світова музична культура

Анотація

У фокусі дослідження – феномен жіночого композиторського «голосу», який формується в умовах культури доби Романтизму та протистоїть домі-нантній моделі «чоловічого письма». З позицій осмислення феномена камерності як художнього принципу композиторства та виконавства – головної мети цієї розвідки – показано, що камерно-вокальна лірика Ф. Мендельсон-Гензель, К. Вік Шуман, М. Малібран та І. Кольбран є простором інтимного самовира-ження, де інтонація постає як носій духовного досвіду. Інноваційність дослід-ження пов’язана з розробкою феноменології камерності, визначенням типології її проявів у вокальній творчості жінок-композиторок (від інтимно-ліричної сповіді до соціально-рефлексивного вислову). Інтердисциплінарний підхід дозво-ляє розглядати камерність не лише як жанрову категорію, а як естетичну форму самовираження та особистісну стратегію творчості. Доведено, що естетика камерності, розкриваючись через певні ознаки (тип інтонування, темброва делікатність, ладогармонічна варіативність, рівноправність партій голосу й фортепіано), стала формою культурного самоствердження жінок-композиторок, виявом їхньої інтелектуальної і творчої автономії; вона постає не стільки як чиста «жіноча емоційність», а як інтонаційна філософія, що відтворює в музиці досвід внутрішнього буття. Це дозволяє говорити про жіночу Lied як про окрему естетичну систему європейського романтизму.