Категорія терпіння як драматургічний механізм opera seria: три «Griselda» в компаративній перспективі (А. Скарлатті – Дж. Бонончіні – А. Вівальді)

Сучасні ревізії музично-історичної спадщини

Анотація

У статті розглядається проблема функціонування категорії терпіння як драматургічного механізму opera seria першої половини XVIII століття на матеріалі трьох опер на сюжет історії Ґрізельди, героїні однієї з новел «Декамерона» Джованні Боккаччо, – Алессандро Скарлатті, Джованні Бонончіні та Антоніо Вівальді. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу сучасного музикознавства та оперної практики до барокової опери як простору етичної та психологічної рефлексії, а також відсутністю компаративних студій, присвячених еволюції одного сюжету в межах opera seria. Метою статті є виявлення змін у семантиці образу Ґрізельди та способах музичнодраматургічного втілення ідеї терпіння в різних національних і театральних контекстах. Наукова новизна розвідки полягає у її трактуванні не лише як моральної категорії, а й як смислового структуроутворювального чинника оперної драматургії, що визначає типологію арій, афектну організацію та композиційну логіку твору. У результаті дослідження встановлено, що еволюція образу Ґрізельди від нормативної етичної моделі до психологічно динамічного персонажа відображає загальний рух оперної поетики від барокової opera seria до драматургії класицизму.