Ріхард Вагнер і рок-культура

Сучасні ревізії музично-історичної спадщини

Анотація

Розглянуто деякі особливості взаємодії рок-музики як явища масової культури з мистецькою спадщиною Ріхарда Вагнера. Доведено актуальність для рок-культури вагнерівських ідей художнього синтезу, зокрема, ідеї «Gesamtkünstwerk» як сукупного витвору мистецтв, а також ідеї «вселенського театру», що стирає межу між реальним життям та мистецтвом. Осмислено зародження жанру рок-опери в контексті актуалізації ідеї «Gesamtkünstwerk» у нових культурно-історичних умовах. Розглянуто роль творців перших рок-опер та кіноадаптацій цих творів у формуванні нових ознак художнього синтезу на засадах постмодерністської естетики. На конкретних прикладах виявлено специфіку залучення творчої постаті Р. Вагнера, його ідей і музики у багатошаровий культурний діалог, що набуває суттєвого значення в межах формування постмодерністської культурної парадигми та її трансформацій у сучасних культурних реаліях. Особливу увагу звернено на те, як ідея «Gesamtkünstwerk» перетворюється на міфологему, а постать Вагнера піддається фетишизації й також розбирається на окремі міфологеми, стає об’єктом гри ними. Зрештою, визначено, що переважна більшість проаналізованих прикладів взаємодії рок-культури з мистецьким світом Р. Вагнера має містико-містеріальний контекст і спирається на духовно-культурні меседжі глобального характеру, демонструючи налаштованість на відкритий діалог із широкою аудиторією; побудована на перехресному ритмі парадоксального багатошарового змістового наповнення тексту, що передбачає своєрідний паралелізм, дискретність розуміння його сенсів та, певною мірою, пояснює специфіку їх утворення в умовах усе ще актуального домінування постмодерністської естетики в сучасному культурному просторі, принаймні музично-театральному.