Топоc Гуцульщини в опереті Ярослава Барнича «Гуцулка Ксеня»

Розділ 1. Західноєвропейська музика ХІХ – початку ХХ століття

Анотація

Ярослав Барнич (1896–1967), ім’я якого протягом тривалого часу було викреслене з історії вітчизняної музики, – яскрава постать в українській музичній культурі середини ХХ століття, талановитий композитор, якого називали «українським Легаром», чудовий педагог, обдарований диригент та активний громадсько-суспільний діяч-просвітник. Серед жанрової палітри творів митця яскраво виділяється жанр оперети. Попри те, що композитор створив усього чотири зразка цього жанру, Я. Барнич зумів здійснити його революційні зміни та здобути статус «творця модерної української оперети». Найвідомішою та найяскравішою серед музично-сценічних композицій митця й надалі залишається «Гуцулка Ксеня», яка вповні виражає головні риси оновленого жанру. Сьогодні ця оперета з величезним успіхом виконується у багатьох містах України та за її межами, а музично-сценічна спадщина композитора становить неабиякий інтерес для сучасних музикознавців-дослідників. Стаття має на меті виявити ознаки втілення традиційної гуцульської музичної культури в опереті Я. Барнича «Гуцулка Ксеня». Інноваційність цієї розвідки полягає у залученні до поля вітчизняних музикознавчих досліджень творчості Я. Барнича шляхом вперше здійсненого комплексного музичного аналізу названої оперети: з простеженням на її прикладі засобів модернізації цього жанру в українській музиці; визначенням соціокультурних та автобіографічних маркерів і виявленням специфіки використання у творі елементів гуцульської фольклорної музичної традиції.. Підсумовано, що «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича презентує жанр модерної української оперети (який суттєво наближений до неовіденської оперети), містить певні автобіографічні та соціокультурні маркери (що дозволяють осягнути ідею твору), демонструє зв’язок музичного матеріалу із традиціями гуцульської музичної культури.